КАЗКА «ПОМИЛКИ» ВІКТОРІЯ НАЗАРЕВИЧ

 Казка для формування філософії толерантності у дітей.

Похолоднішало, й мороз покрив вікна візерунками з тонкого мережива. Бабуся з внучкою розглядали й неспішно, майже казково, придумували, що ж це могло бути на вікні. Мороз, як казкар, написав їм свої зимові казки. І тут дівчинка, звертаючись до бабусі і показуючи на візерунок, сказала:

– Поглянь, Ангел сміється?

– Так, справді, – відповіла бабуся. – Дуже схоже.

– Як думаєш, бабусю, а що його так порадувало?

– Напевно, люди. Адже Ангелів радують і засмучують вчинки людей.

– Ось, дивись: по вулиці йде людина, яка кульгає, з палочкою, і опора на палочку дає йому можливість рухатися. А ось – хлопчик випадково вибив палочку, і людина зупинилася, розгубилася і не може йти далі. Добре, що хлопчик одразу підняв палочку, – сказала внучка, – інакше людині довелося б стояти на холоді й чекати допомоги.

– Ось в таких ситуаціях, мабуть, Ангел і радіє. Коли люди розуміють, що випадково або через незнання вчинили погано, й одразу роблять добре, виправляють помилки.

– Чудово мати можливість їх виправити, – сказала дівчинка. – Піду намалюю Ангела, що посміхається – такого, як на нашому морозному вікні.

ГОТОВНІСТЬ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ДО ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ.

 

   В умовах інклюзивної освіти  діти з ООП, які навчаються спільно зі звичайними дітьми, прогнозуються індивідуальні освітні цілі, що відповідають їхнім особливим освітнім потребам і можливостям; проектуються необхідні умови і підтримка; вибудовується командна стратегія супроводу дитини. Учасниками цієї команди є і батьки дитини з ООП. Зусилля педагогів будуть ефективними за умови, коли вони мають підтримку з боку батьків. У інклюзивну освітньому процесі зростає значимість співпраці педагогів, фахівців і батьків з метою узгодження цілей і завдань, що вирішуються ними, пріоритетів в процесі розвитку дитини, а в подальшому - планування узгоджених дій і методик в роботі з ним.

 

       Батьки, отримавши широкі можливості вибору освітньої простору, форми отримання освіти дитиною, визначення освітнього маршруту і програми навчання, отримають і велику відповідальність. Наскільки успішно дитина зможе навчатися в закладах освіти, залежить, в тому числі, і від рівня педагогічної компетентності батьків; від їх активності, від встановлення конструктивної взаємодії, співпраці між батьками і фахівцями освітніх закладів.

Співпраця визначає такий тип взаємодії, який спрямований на отримання результату, в максимально можливій мірі задовольняє потреби всіх учасників. Сьогодні найбільш актуальна модель співпраці з батьками може бути виражена у вигляді тріади «розуміння - підтримка-спільні дії ».

        В умовах інклюзивної освіти батьки, педагоги та фахівці мають стати співавторами в побудові перспектив і реалізації освітнього маршруту дитини.

       Психологія батьків дітей з ООП має свої особливості і породжує завдання як для педагогів, так і для фахівців психолого - педагогічного супроводу. Народження дитини з порушеннями в розвитку або інвалідністю часто стає причиною дезадаптації всієї сім'ї, викликає серйозні емоційні переживання, порушує  гармонію життя сім'ї. Прийнявши діагноз дитини, впоравшись з дисфункціональними симптомами, батьки здатні розглянути процес розвитку і освіти дитини спокійніше, більш конструктивно підійти до взаємодії з педагогами щодо освіти дитини. Таким чином, батьки дітей з ООП потребують допомоги та підтримки, в тому числі психотерапевтичної, спрямованої на  зниження у них рівня психоемоційного напруження, запуску конструктивних змін, формування в якості ведучої установки: «Необхідно досягти якомога більшого там, де це можливо».

 

       Підтримка батьків дітей з ООП також пов'язана з їх навчанням і освітою з метою формування знань про особливості дитини, обумовлених наявними порушеннями, формуванням умінь використовувати знання для побудови взаємодії з дитиною, формуванням батьківської компетентності.

Навчання батьків можливо за трьома напрямками:

- навчання батьків як вихователя;

- навчання батьків як вчителя своєї дитини;

- навчання батьків як союзника, партнера.

 Окремий напрямок підтримки батьків дітей з ООП передбачає собою допомогу в зміні типу батьківського ставлення до дитини, корекцію стилю дитячо-батьківських відносин .

 

СВІТЛИНИ

 

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВПРОВАДЖЕННІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

 

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

• родини дітей з особливими освітніми потребами можеть отримувати підтрмку з боку інших батьків;
• розуміння, у чому розвинок їх дітей є типовим й у чому антитиповим;
• активна участь у процесі навчання і виховання дітей з ООП;
• батьки стають частиної шкільнох спільноти.

На думну вчених існує три фактори, які допомагають школі залучити батьків до активної участі в ухваленні всіх рішень, що стосуються дитини:

1. сприятлива атмосфера, коли педагогічних колектив дружньо налаштований і допомагає в усьому;
2. постійне двостороннє спілкування між родиною дитини та школою;
3. сприйняття батьків як колег.

ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ПРАКТИКА, ОРІЄНТОВАНА НА СІМ'Ю , ОЗНАЧАЄ:

• визначення цілей і шляхів їх досягнення, погодження із родинами;
• це підвищує вирогідність отримання бажаних результатів, впевненість і компетентність, здатність батьків і родичів ухвалювати рішення стосовно їхньої дитини та всієї родини;
• педагоги мають бути підготовлені до роботи з усіма членами родини.

Водночас і батьки можуть бути готовими до співпраці за школою. Доведено: батьки беруть участь у освіті своїх дітей, коли переконані, що можуть бути залученими до цієї важливої роботи. Коли відчувають, що можуть бути корисними для дитини, Коли усвідомлюють, що школа спонукає їх до залучення.

Саме ці фактори найважливіші в усвідомленні батьками своєї ролі та власної ефективності. Так, наприклад, ступінь задоволення бітьків включенням їхніх дітей у загальноосвітній простір безпосередньо пов'язаний із розумінням школою особливостей порушень розвитку дітей та їхніх потреб, а також із мірою здійнення пристосувань середовища, з готовністю школи працювати з батьками. 

Батьки проводять із своїми дітьми найбільше часу і знають іх краще за інших, Можна сказати, що батьки - експерти з питань, що стосуються їхніх дітей. Педагоги ж - експерти з  питань розвитку та освіти дітей у цілому. Коли батьки та вчителі активно співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що справляє загальний позитивний вплив на розвиток дитини.

ЗАЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ

Один з найефективніших способів залучення батьків до навчально-виховного процесу - запросити їх до класу. це дає їм змогу ознайомитися із сучасними стратегіями роботи з дітьми, які вони потім зможуть використовувати вдома. Деякі батьки самі охоче приєднуються до занять з дітьми у класі, іншим для цього потрібна певна допомога. Працівники школи мають скерувати дії батьків, ефективно використовувати їхню присутність.

Зустрічаючи членів родини у класі, учитель може вручати їм персональні листи з конкретними вказівками, щоб не витрачати час на пояснення. Важливо не забувати в той чи інший спосіб висловлювати вдячність членам родин, які допомагають налагоджувати успішну роботу у класі.

Отже, у школах мають визнавати батьків дітей з особливими освітніми потребами як партнерів та опиратися на принципи педагогічної діяльності орієнтованої на інтереси сім'ї, а саме:

• регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією стосовно їхніх дітей;
• заохочення і створення умов для взаємодії підтримки батьків;
• розуміння унікальності кожної сім'], повага до різних методів навчання та виховання дітей, що застосовуються батьками;
• розуміння й урахування потреб дітей під час навчальних та інших програм.

ВСТУП ДО ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ ЧИ ГРУПИ

 

Згідно з Законом України “Про освіту” батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов'язані створити інклюзивний клас або групу.

ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ АБО ГРУПІ?

Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.

Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.

Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.

Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.

Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.

Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент учителя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.

Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.

В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).

До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.

Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.

Додаток: Схема для батьків  https://drive.google.com/file/d/10jlLwqJkiYat9BHUzGMymvrLaFeEmDRM/view?usp=sharing